Важливість безперервної імунізації для запобігання важкому перебігу інфекційних хвороб

   Інфекційні хвороби небезпечні своїми ускладненнями, що можуть призвести до інвалідності, а деякі — навіть до смерті. Інфекційні хвороби, від  яких (або від тяжких ускладнень яких) можна захиститися за допомогою імунізації, передаються від інфікованої особи до здорової, як правило, повітряно-крапельним шляхом.

Імунізація (за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я) — це процес, завдяки якому людина набуває імунітет, або стає несприйнятливою до інфекційної хвороби, і який зазвичай здійснюється шляхом введення вакцини.

До інфекцій, яким можна запобігти щепленнями, належать: кашлюк, дифтерія, правець, поліомієліт, кір, епідемічний паротит, краснуха, гепатит B, гемофільна інфекція, пневмококова інфекція, менінгококова інфекція, ротавірусна інфекція, вітряна віспа, гепатит A, папіломавірусна інфекція та інші.

Вакцинація має на меті захистити організм від інфекції, запобігти важкому перебігу та появі ускладнень від неї, вона стимулює власну імунну систему організму до захисту людини від відповідної інфекції чи хвороби.

Застосування вакцин знижує вірогідність поширення відповідних інфекцій у сотні разів. На сьогоднішній день альтернатив вакцинації з метою профілактики захворювання на відповідні інфекції немає, а ризик поширення захворювань серед дітей, які не отримали щеплення, значно вищий, ніж у захищених шляхом вакцинації.

Поговоримо про деякі з великого переліку цих  інфекцій.

КІР

   Кір – це гостре висококонтагіозне вірусне захворювання, що відноситься до групи інфекцій дихальних шляхів, викликається вірусом кору, передається повітряно-крапельним шляхом, проявляється гарячкою, катаральними явищами, висипкою на шкірних покривах та слизових оболонках щік у вигляді плям Філатова-Копліка.

В основному кором хворіють не щеплені діти, що відвідують дитячі заклади. Підлітки й дорослі, що раніше не хворіли кором, та не отримали вакцину проти нього, також залишаються надзвичайно сприйнятливими до цієї інфекції.

Як відбувається зараження кором?

Джерелом інфекції є хворий кором з моменту появи перших ознак хвороби до п’ятого дня від початку висипань. Вірус потрапляє в організм через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і очей від хворої кором людини, яка поширює його при диханні, розмові, чханні і кашлі.

Вірус кору дуже летючий – з потоком повітря він може попадати в сусідні приміщення й навіть на інші поверхи будинку через вікна, вентиляцію, замкові щілини, тому заразитися можна перебуваючи в одному будинку із хворим.

Інкубаційний період для кору, період від моменту зараження до появи перших ознак захворювання, складає 8-21 день.

Хвороба розпочинається з незначного підвищення температури тіла, нежитю, першіння в горлі, покашлювання. На внутрішній поверхні щік біля корінних зубів з’являються утворення величиною з макове зерня, оточене червоною каймою, які мають назву плям Філатова-Коплика та мають діагностичне значення.

Після, так званого «катарального періоду», через 3-4 дні з’являється характерна висипка, яка характеризується етапністю висипання: спочатку за вухами, на обличчі, шиї, потім розповсюджується на верхню частину тулуба та руки, і лише потім на ноги. Обличчя стає набряклим, сльозяться очі, продовжуються виділення з носа. Може хвилеподібно підвищуватись температура тіла – до 40,5 ºС. Висипка тримається протягом 3-4 днів, а потім зникає у тому ж порядку, у якому з’являлася, залишаючи по собі пігментовані плями.

Хворий на кір небезпечний для оточуючих в останні 1-2 дні інкубаційного періоду, в катаральному періоді та перші 4 дні висипу.

У кожного третього хворого вищевказане захворювання може викликати ускладнення: пневмонію, отит, інші бактеріальні захворювання, може погіршуватись слух, спостерігатися розумова відсталість.

Внаслідок перенесеного кору може розвинутись енцефаліт, менінгіт. Діагноз кір встановлюється на підставі характерних клінічних симптомів та імунологічних досліджень (імуноглобулін М). Єдиним надійним захистом від кору є вакцинація.

Щеплення проти кору проводять уже понад 50 років, і за ці роки вакцини зарекомендували себе як безпечний та ефективний спосіб профілактики. Саме завдяки вакцинації вдалося знизити захворюваність на кір у десятки разів. 

Згідно з календарем в Україні, в 12 місяців проводять перше щеплення від кору, а в 6 років — планову ревакцинацію. Ці дві дози вакцини забезпечують захист організму від кору. Вакцина проти кору входить до складу комбінованої трикомпонентної вакцини КПК (для профілактики кору, епідемічного паротиту, краснухи). Вакцини КПК містять живі атенуйовані (штучно ослаблені) віруси кору, паротиту і краснухи. Захист від кору потрібний, якщо:

  • Дитині виповнилося 12 місяців: не зволікайте із плановим щепленням КПК.
  • Дитина старша від 1 року і ви пропустили перше щеплення — негайно надолужте його, звернувшись до вашого медичного закладу.
  • Дитині 6 років — це час іти на планову ревакцинацію КПК.
  • Ви пропустили планову ревакцинацію в 6 років. У цьому випадку зверніться до медичного закладу, адже тільки дві дози вакцини забезпечують повний захист.
  • Дитині 6 та більше років і вона не має жодного щеплення КПК. У такому разі потрібно зробити два щеплення з інтервалом не менше одного місяця.
  • Ви не пам’ятаєте, чи робили дитині щеплення КПК, і не маєте документальних підтверджень. У цьому випадку дитину також потрібно вакцинувати.
  • Підлітки, а також дорослі, що не хворіли на кір, не отримували щеплень від кору. Їм також потрібна вакцинація від кору

Навіть якщо кір завезено з іншої країни, то в середовищі, де рівень охоплення вакцинацією не нижчий за 98%, хвороба не буде поширюватися. Охоплення вакцинацією формує так званий колективний імунітет. 

Ризики відмови від вакцинації

Якщо невакцинована дитина заразиться і перехворіє на кір, у неї, певна річ, сформується природний імунітет проти цього захворювання. Однак кір має тяжкий перебіг і часто потребує госпіталізації. Хворі на кір довго залишаються заразними, їх потрібно ізолювати на тривалий час. Інфекція може викликати ускладнення (пневмонію, енцефаліт), призвести до інвалідності чи смерті.

Вакцина КПК, як і будь-які медичні препарати, може мати побічні дії, проте ризик ускладнень після кору незрівнянно вищий, аніж ризик проявів після щеплення.

З 1000 людей, які заразилися кором, 1 помирає, 1 захворіває на енцефаліт, а 50 отримують тяжкі ускладнення, від яких страждають усе життя. Водночас випадки складних реакцій на вакцину трапляються з меншою імовірністю, ніж один раз на мільйон. Обчисліть самі:

Варто пам’ятати, що вакцинація є законним правом кожного з нас на захист від кору — захворювання, яке може призвести до ускладнень або смерті. А ще вакцинація — це наш обов’язок: перед нашими дітьми, рідними, громадою і всіма людьми, що мешкають у нашій країні.

ДИФТЕРІЯ

   Дифтерія — це інфекційне захворювання, що має складний перебіг. Це захворювання викликає дифтерійна паличка. Опис хвороби зустрічається ще в роботах древніх лікарів — Гіппократа, Галена, Гомера. У часи, коли ще не була доступна вакцина від дифтерії і не існувало специфічного лікування, епідемії призводили до величезної кількості смертей, в першу чергу дітей. Смертельна небезпека зумовлена тим, що збудник виробляє украй отруйний екзотоксин, який розноситься по всьому організму через лімфатичні судини і капіляри та може вражати внутрішні органи — серце, легені, печінку, нирки, головний мозок.

Основний шлях передачі — повітряно-крапельний. Можлива передача через побутові предмети та їжу — молочні продукти, сир. Заразити оточуючих може як хвора людина, так  і здоровий носій дифтерійної палички.

Інкубаційний період триває від двох днів до півтора тижня. Залежно від  локалізації ураження вірусом, розрізняють дифтерію ротоглотки, гортані (круп), носа, очей, шкірних покривів, статевих органів. Також може відзначатися комбінована форма захворювання, коли одночасно вражаються декілька органів.

Найтяжчими ускладненнями, які часто призводять до смерті хворих, є токсичні ураження серцево-судинної (міокардит), нервової (парези), дихальної систем (зупинка дихання).

Вторинними ускладненнями є:

  • порушення кровообігу і набряк головного мозку;
  • енцефалопатія;
  • ДВЗ-синдром;
  • ураження нирок, печінки;
  • інфекційно-токсичний шок.

Токсична форма нерідко призводить до поліорганної недостатності, коли до патологічного процесу залучаються одночасно багато органів і системи. Рідше спостерігаються неспецифічні ускладнення у вигляді пневмонії, отиту, паратонзилярного абсцесу.

Своєчасна вакцинація від дифтерії — єдиний дієвий спосіб захисту в Україні.

Найбільш ефективним заходом профілактики дифтерії є імунізація – застосування вакцин, що містять адсорбований дифтерійний анатоксин (АКДС-анатоксин, АКДС-вакцина, АДС, АДС-м, комбіновані аналоги). Мета вакцинації при дифтерії – створити тривалий імунітет проти дифтерійної палички. Вакцинацію проводять 3-кратно з 3-х місячного віку, ревакцинацію – в 18 місяців, 6 років, 16 років. Потім дорослі прищеплюються через кожні 10 років від останнього щеплення без обмеження віку, при цьому використовується вакцина АДСМ (комбінована проти дифтерії і правця).

Ці заходи важливі для зниження важкості перебігу захворювання, попередження летальних випадків, так і викорінення дифтерійної інфекції.

                                   

ПОЛІОМІЄЛІТ

   Поліомієліт – це вірусне інфекційне захворювання, що вражає нервову систему і викликає повний параліч. Вірус проникає в організм через рот і розмножується в кишечнику. Симптоми захворювання: висока температура, втома, головний біль, нудота, регидність шиї та біль у кінцівках.

Джерелом інфекції є хворі або вірусоносії. Виділення вірусу з верхніх дихальних шляхів та випорожнення починається вже в інкубаційний період, який триває в середньому 5-12 днів (можливі коливання від 2 до 35 днів). Після появи перших симптомів захворювання вірус продовжує виділятися з фекаліями і залишається життєздатним до трьох місяців.

В організм людини вірус може потрапити також через воду і харчові продукти, що не пройшли термічну обробку. Вірусоносіями можуть бути і комахи. Однак 90-95% інфікованих не хворіють. Вони стають несприйнятливі до цієї інфекції, тому в їх крові утворюються антитіла. Захворюванню сприяють фізичне і емоційне перенапруження, загальне ослаблення імунітету

Перебіг хвороби

Інкубаційний період триває близько 10 днів. Перші симптоми захворювання схожі на грип. На початковій стадії іноді виникають порушення функцій шлунка і кишечника. Через три дні температура знижується, потім знову раптово підвищується, з’являється занепокоєння, посилюється потовиділення, людина може втрачати свідомість, може з’явитися запалення мозкової оболонки, розвивається параліч (частіше м’язів ніг і рук). Можливе порушення дихання і кровообігу. Тривалість паралічу від декількох годин до 2-3 днів. Хвороба може припинити прогресувати на будь-якій стадії. При інтенсивному лікуванні наслідки можуть бути незначними. Найчастіше залишається атрофія м’язів, контрактура рук і ніг, деформація хребта.

Профілактика

Поліомієліт невиліковний, але його можна попередити за допомогою вакцинації.

Щеплення проти поліомієліту входять до календаря профілактичних щеплень:

  • вакцинація складається з трьох щеплень і проводиться дітям у віці 3, 4 і 5 місяців, перші 2 щеплення – з використанням інактивованої вакцини проти поліомієліту(ІПВ);
  • ревакцинація проводиться дітям у віці 18 місяців, 6 та 14 років з використанням оральної поліомієлітної вакцини (ОПВ).

З метою профілактики поліомієліту необхідно:

  • додержуватись правил особистої гігієни (миття рук);
  • свіжі овочі, фрукти, сухофрукти та зелень перед вживанням після миття під проточною водою ополоснути кип’яченою чи бутильованою водою.

УВАГА, ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Терміново звертайтесь за медичною допомогою, якщо у дитини, раніше не вакцинованої проти поліомієліту, спостерігається висока температура, головний біль, біль у горлі, м’язах та кістках, нежить блювота, раптове порушення ходи.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*